Є думка, що коли людина розчаровувається в комусь або в чомусь, то це не вина зовнішнього чинника, а не її самої через те, що вона забагато чекала від об'єкту. Схожою за змістом є теза про те, що ніколи не розчаровується лише той, хто нічого не очікує. І справді, хіба це вина людей, що ми(!) про них думаємо не так, як є насправді? Прийняти людей з усіма їх недоліками - кращий з варіантів. Цей шлях протилежний силовим методам, через які ми хочемо та намагаємось змінити світ. Кожна дія має протидію, тому варто ставитись з розумінням до людей та бачити світ з їхнього боку.
Немає коментарів:
Дописати коментар