Любов до себе

Вкарбувалася в пам'ять одна думка про те, що любов до самаого себе не є предметом для обговорення і вона настільки безпричинна та щира, що й сумніву в її існуванні не може бути. Ніби ми народжені для цього. Аналіз робився, виходячи із заповіді Божої "Люби ближнього свого, як самого себе". Тобто любов до себе розглядається як така, яка не потребує постороннього втручання або вдосконалення навіть власними силами. Вона повинна бути більшою, ніж є в нас зараз, бо це не самолюбство або зазнайство. Це невід'ємна складова нашого щастя.

Що потрібно для щастя?

Відповідь - нічого. Так коротко. Чому? Все просто. Якщо тобі для щастя щось потрібно, то ти не будеш щасливим, поки те не отримаєш це. Тобто ти не щасливий тепер. Після отримання бажаного ти не маєш до чого прагнути, отже ти нещасний. А якщо є, то ти знову щасливий в майбутньому, а не тепер і вся історія з шляхом до цілі повторюється знову, де чекає нова "більш потрібна" ціль. Не в тому щастя, щоб бігти, а в тому, щоб отримувати задоволення від бігу. Казали мудреці, що шлях до цілі важливіший від самої цілі. Якщо ми не щасливі, роблячи щось тепер, то ми не будемо щасливими вкінці, адже життя не зупиниться і не перестане враз бути колишнім. Життя - не статичне, це процес і від ставлення до цього процесу в поточну мить залежить наш душевний стан, тобто наше щастя. Нам життя дає усе. Проблема в іншому - чи вміємо ми бажати щиро того, що робить нас щасливим?

Період відвикання від цигарок

Для мене персонально таким переломним періодом було 2 місяці. Не можу пояснити чому він такий і що на це вплинуло, але факт залишається фактом. Після утримання на протязі 60-ти днів у мене змінилось ставлення до паління. Думаю, що тут стаж курця важливий, життєві обставини, бажання припинити це заняття. Ще важливою умовою є не кинути, а перестати палити. Формулювання самої ідеї має не менш важливе значення, адже вона проникає у нашу підсвідомість більше, ніж у свідомість. В минулому я палив приблизно 15 років.

Ліні немає

Всі ми часто вживаємо це слово. "Мені лінь", "йому лінь". Але давайте розглянемо ситуацію кожну окремо. От я лежу на дивані і лінюсь піти в магазин. Це правильне твердження? Здається, що так. Але насправді я приймаю рішення продовжувати лежати і так відбувається кожен раз, поки я лежу. Коли моє рішення змінюється - я встаю і йду. Я змінив свою думку, маю твердий намір зробити щось інше. Отже, я просто змінив рішення в даний час. Лінь - загальне поняття. Його видумали, щоб спростити спілуквання. Самовнушання нам "допомогло" лінитись настільки, що іноді робиться страшно. Насправді ж це все омана і ми робимо те, що хочемо, а не являємось пасивними учасниками та жертвами ліні.

Натхнення

Цей стан приходить раптово. Його викликати неможливо, але посприяти можна. Стараючись "призвати" музу, можна лише нашкодити. Думаю, що у більшості з нас бували випадки, коли ми займались підготовкою до творчої роботи. Готували робоче місце, себе. Нам здавалось, що підготовка обов'язково допоможе, але в результаті отримували розчарування, оскільки жодна творчість не сумісна з плануванням. Ідеї приходять в ті миті, коли ти найбільше розслаблений і не очікуєш нічого. Ти не зобов'язаний, тобі легко, тому кількість варіантів збільшується в рази. А отже, відпускаючи ситуацію за течією, ти сприяєш тому, щоб отримати ще більше в творчому світі.

Ганді про тварин

"У тварин є душа. Я бачив це в їхніх очах."
Мхатма Ганді

Жити теперішнім

У більшості з нас є одна дуже погана риса - жити в іншому часі. Ми завжди чогось чекаємо і саме після настання того маємо відчувати себе щасливими. Це самообман, адже коло замкнуте і, очікуючи щось завжди ти не щасливий тепер, ти не насолоджуєшся тим, що маєш. А маєш ти все, все, що колись хотів. Іноді навіть дивно як так складаються обставини, що бажання здійснюються швидше, ніж розум розміркує про шляхи досягнення мети. Важко зрозуміти, що нічого очікувати не варто, також не варто зосереджувати увагу на тому, чого немає. Радість від того, що є - правильний шлях в житті. Так само і спогади. Вони займаються достатньо важливе місце, але і тут фанатизм не вітається. Ганяючись за тінню, себто майбутнім - ми втрачаємо теперішнє, причому безповоротно. І так буде завжди, поки ми самі не змінимось, а точніше, не зміниться наше ставлення.