Сендвіч

«Коли звучав сигнал, який означав, що прийшов час ланчу, всі працівники сідали разом за стіл. І кожного дня Сем відкривав свій пакет з їжею і починав скаржитися.
- От чорт! - лаявся він. - Знову це арахісове масло і сендвічі з джемом! Ненавиджу арахісове масло і джем!
Він нив і нив з приводу масла і джему кожен божий день, допоки один з його колег не втратив терпіння і не сказав:
- Заради бога, Сем, якщо ти так ненавидиш арахісове масло і сендвічі з джемом, чому ти просто не попросиш свою дружину приготувати що-небудь інше?!
- Яку дружину, ти про що? - відгукнувся той. - Я не одружений! Я сам готую собі сендвічі».

Просте місце

Один чоловік, який прославився тим, що спритно лазив по деревах, навчав іншого своєму мистецтву. Він наказав учню обрізати самі верхні гілки високого дерева. За весь час, коли учень, здавалося, був у великій небезпеці, учитель не вимовив жодного слова. Лише коли той, закінчивши роботу, спускався і знизився вже до рівня карниза даху, вчитель вигукнув йому: «Будь обережний! Дивись, куди ставиш ногу». Його спитали: «Чому ти зараз сказав це? З такої висоти він може зістрибнути на землю, якщо захоче». - «Справа в тому, - відповів учитель, - що поки мій учень працював на запаморочливій висоті, на тонких гілках, які майже ламались, він і сам, усвідомлюючи небезпеку, був уважний і зосереджений. Він так боявся, що мені не потрібно було нагадувати йому про загрозу. Але, зазвичай, люди завжди помиляються, діставшись до простого місця».