З шостого року життя - найпізніше, основна думка кожної дитини стає приблизно такою: «Я не гідний любові, я ненормальний в тому вигляді, який у мене зараз. Я повинен напружитися, щоб стати хорошим. Я повинен щось зробити, щоб мене винагородили». Хто думає, що він хоче або повинен стати хорошою людиною, той насправді вважає на рівні підсвідомості: «Сьогодні я ще не дуже хороший. У мене дефекти і я повинен стати краще». Це - зрада по відношенню до самого себе. Адже кожна людина за своїм походженням хороша. У природи немає поганих людей. Є тільки люди нещасливі і ті, що заплутались. Вони повні страху і невірних, перекручених думок про себе, тому не можуть розібратися зі своїми емоціями.
Немає коментарів:
Дописати коментар