Вкарбувалася в пам'ять одна думка про те, що любов до самаого себе не є предметом для обговорення і вона настільки безпричинна та щира, що й сумніву в її існуванні не може бути. Ніби ми народжені для цього. Аналіз робився, виходячи із заповіді Божої "Люби ближнього свого, як самого себе". Тобто любов до себе розглядається як така, яка не потребує постороннього втручання або вдосконалення навіть власними силами. Вона повинна бути більшою, ніж є в нас зараз, бо це не самолюбство або зазнайство. Це невід'ємна складова нашого щастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар