Один чоловік, який прославився тим, що спритно лазив по деревах, навчав іншого своєму мистецтву. Він наказав учню обрізати самі верхні гілки високого дерева. За весь час, коли учень, здавалося, був у великій небезпеці, учитель не вимовив жодного слова. Лише коли той, закінчивши роботу, спускався і знизився вже до рівня карниза даху, вчитель вигукнув йому: «Будь обережний! Дивись, куди ставиш ногу». Його спитали: «Чому ти зараз сказав це? З такої висоти він може зістрибнути на землю, якщо захоче». - «Справа в тому, - відповів учитель, - що поки мій учень працював на запаморочливій висоті, на тонких гілках, які майже ламались, він і сам, усвідомлюючи небезпеку, був уважний і зосереджений. Він так боявся, що мені не потрібно було нагадувати йому про загрозу. Але, зазвичай, люди завжди помиляються, діставшись до простого місця».
Немає коментарів:
Дописати коментар