Хочеться якнайменше писати про саме відчуття і якнайбільше чому воно не варте уваги. В тій чи іншій мірі в кожного воно буває. Це природно, але хіба вартий той гнітючий стан витрачання нашої енергії? Нами володіють емоції, ми "теж хочемо" і саме в цьому найбільша помилка. Ми не хочемо того, що інші. Згадався один вислів про те, що людина не хоче бути найкращою, вона хоче бути кращою когось іншого. Все пізнається в порівнянні. Так само і з грошима. Ми не хочемо бути багатими, ми хочемо бути багатшими когось. Але знову ж таки, вернімося до заздрощів. Коли приходить подібна мить в житті - дуже цікаво задати самому собі питання. Чим ризикувала людина, щоб отримати це? Що могло статись з нею в разі поразки? А головне - чи такий негативний сценарій розвитку подій ви можете допустити із власною персоною головній ролі?
Немає коментарів:
Дописати коментар