Думаю, що кожен з нас коли-небудь відчував злість, розчарування, гнів і т.п. Ця суміш може з'являтись тоді, коли людина отримує не те, що очікувала. Хочу відмітити, що я не написав "те, що хотіла", а саме "те, що очікувала". Для чоловічої половини людства дана проблема є дуже актуальною, оскільки бажання домінувати є настільки сильним, що прості на перший погляд речі здаються "не такими". Правильно сказав один з відомих "Людина не хоче бути багатою. Вона хоче бути багатшою за інших". Особисто я зустрічався з такими тяжким випадками емоційної неврівноваженсті кілька разів і хочу сказати, що всі вони проходять певні обов'язкові стадії. Заперечення - перша з них. Ти відмовляєшся вірити, що так відбулось і стараєшся змінити те, що вже сталось і що змінити неможливо, тому ще більше втягуєш себе в проблеми. Дії, що мають за основу спонтанність і безпідставність приречені на невдачу, яка, як правило, більша за попередню. Друга стадія - визнання. Тобто визнання того, що проблема існує. Це, мабуть, найважливіша стадія, адже без неї неможливо щось змінити. Отже. У нас є, або була, проблема. Час не має значення. Цей факт дає повід задуматись. Та над чим? Про що ми думаємо після поразки? Однозначно про негативні сторони. Ми не помічаємо, як якісно змінюємось. Третя стадія - примирення. Емоції стухають і приходить розуміння того, що факт залишаєтсья фактом і тратити час на бідкання не раціонально. З цього випливає четверта і остання стадія - висновки. Це те, що ми робимо, на жаль, досить рідко. Кажуть, що краще вчитись на чужих помилках, проте, як показує досвід, ми здебільшого вчимось на своїх. Тому правильний висновок - запорука відсутності подібних ситуацій в майбутньому.
Немає коментарів:
Дописати коментар