Робота

"Люди ходять на роботу з двох причин: бажання отримати більше грошей та страх втратити постійне джерело доходу". Автора, на жаль, не пам'ятаю.

Сміх над собою

Чому він є таємною зброєю? Бо люди, які висміюють себе перед іншими, автоматично кладуть їх на вищий "рівень", ніж вони самі. Це виглядає як похвала когось, в порівнянні з собою. А якщо взяти до уваги, що більше 90% часу кожна людина зайнята думками про свою персону, напряму чи опосередковано, то стає зрозумілим, що подібна поведінка зміцнює дружні відносини. Хіба не бувало у кожного з нас друзів, які "грали дурня" і цим самим подобались аудиторії? Все сховано в банальному егоїзмі. Ще важливим фактором в наших діях є страх виділятись, а ці "блазні" природні, отже відкриті для спілкування. Коли людина щира з тобою, коли не боїться бути осміяною чи засудженою, то з нею спілуватись легко, адже страх бути невизнаним суспільством займає чи не перші ряди з найсильніших людських відчуттів.

Як побороти страх

В кожного є страхи. Щодня. Щохвилини... Смілива людина - не та, яка не боїться, а та, яка переборола свій страх. Не боятись означало б піддавати себе небезпеці постійно. Про страх можна забути, відволіктись, переключитися. Почати робити щось інше або навіть те, що лякає. Тоді процес виконання іншого завдання бере увагу на себе і стає легше. Подібна поведінка не вирішить проблеми, адже в майбутньому все повториться і потрібно буде зустрітись зі своїми страхами знову, а відволікатись завжди принизливо. Інший варіант - змиритись, відпустити ситуацію. Може навіть здатись, що ми дали можливість страху перебороти себе, допускаючи найгірший варіант розвитку подій, але в цьому якраз і полягає вся суть, адже дуже часто ми не розуміємо чого боїмось. Наприклад, при публічних виступах нам страшно помилитись, забути слова, оговоритись...? Ні! Насправді ми боїмось, що нас не признає аудиторія як вдалого оратора. Наші погляди зазвичай дуже меркантильні, тому коли виявлено справжнє джерело занепокоєння - можна відразу сказати "так, навіть якщо аудиторія визнає мене невдахою, то..." Далі продовжувати Вам.

Впевненість в собі

Ця риса шкідлива. Так, шановний читачу, ви зрозуміли мене правильно, але усвідомити це не так просто. Що лежить в основі такої впевненості? Ціль, мета, завдання... Тобто важливість, бо інакше б не було активних дій для досягнення цього. Важливість пагубна в даній формі відчуттів, адже чим більше ти "кладеш на кон" тим більше хвилювання і страх поразки, а страх дуже сильний магніт для негативних результатів. Що ж тоді є найкращим відчуттям? Нейтралітет. Найуспішніші люди, які жили на нашій планеті були спокійними людьми і думаю, що ви зрозуміли на кого я натякаю )

Страх

"Робіть те, що вас лякає і тоді страх буде приречений на смерть."
(Ральф Волдо Емерсон)

Скільки в житті ми не досягли через страхи? Це відчуття паралізує нашу діяльність в буквальному розумінні. Іноді ми здаємося навіть не почавши діяти. Страх відноситься до негативної, темної сторони людської душі, але в повсякденному житті він зустрічається надто часто (робота, стосунки, фінанси), тому актуальність даного висловлювання варто оцінити належним чином.

Ревнощі

Слово, на жаль, знайоме всім нам. Не хочу видатись самонадіяним, самовпевненим і всезнаючим, та дане відчуття я відкидаю якомога сильніше з кожним днем. І ось чому. Давайте спитаємо самих себе звідки беруться ревнощі. Страх - єдина правильна відповідь. Ми боїмося отримати те, що для нас погано і акцентуємо на цьому увагу. Вам не здається, що безглуздо думати про те, чого б тобі не хотілось? Чи може ви часто думаєте про те, що не хочете захворіти? Ні! Ми налаштовуємо себе бути здоровими! І цей підхід дуже правильний. Як сказала Матір Тереза "Якщо мене покличуть на демонстрацію проти війни - я відмовлюсь, проте якщо запросять на мітинг за мир - я піду". Ця людина розуміла важливість формулювання позитивного мислення. Не можу сказати, що я не ревную повністю, але сьогодні це відчуття займає мізерний відсоток, оскільки я дякую Богу за те, що маю ким пишатись, кого любити і що мене оточують такі хороші люди...

Страхи

Інформація для роздумів.

Ми не боїмося темряви - ми боїмося того, що в ній.
Ми не боїмося висоти - ми боїмося впасти.
Ми не боїмося людей навколо нас - ми боїмося бути покинутими.
Ми не боїмося любові - ми боїмося, що нас не полюблять у відповідь.
Ми не боїмося спробувати ще раз - ми боїмося, що нам знову буде боляче по той самій причині.